На цей матч задумувалось багато, однак більшу частину реалізувати не вдалося. Після програшу Зірці, самі собою відпали ідеї банерів з першоліговою тематикою. Не зважаючи на те, що задумувались заздалегідь, процес підготовки дотягнули до самого match day. Не вийшло з банером на тему: "Спасибо команде за сезон". Тож на початок матчу в нас були лише касові стрічки і нарізані конфеті. Вирішили все це використати незалежно від результату, бо це була чи не єдина спроба організувати хоч якийсь перформанс за останні кілька сезонів. Тепер по людях. Це був чи не єдиний випадок у нашому двіжі, коли все вирішила не кількість, а якість. І що більше за все порадувало, так це те, що цю якість забезпечила молодь, яка лише пару місяців тому до нас приєдналася. Перед заходом на стадіон кількість людей складала чоловік 25-30. Але вже на самому секторі сталося те, що вже давно очікувалось. Всі "ветерани" просто відділилися і стали окремо від сектору. Очікувалось тому, що вони давно вже заявляли про небажання далі підтримувати цю команду. Не буду давати оцінку цим діям. В кожного з них свої причини. Моральна втомленість, спричинена ситуацією в команді і відношенням до нас керівництва, у когось особисті негаразди. Результат - 18-20 чоловік на секторі, переважно U-16. Здавалося, що нас очікує чергове "унылое завывание" раз на п'ять хвилин, але все сталося просто суперово. Три чоловіки заряджали по черзі і сектор шизів весь матч non-stop. Передишок було дуже мало і тривали вони максимум пів-хвилини. Кульмінацією в першому таймі стала шизовка "Сталевари, оле-оле-оле", яку затягнули майже на 7!!!хвилин. Хлопці старалися на славу. У другому таймі із "закромов Родины" було витягнуто наш великий барабан, який не використовувався півтора сезони через позицію наших ветеранів, яким чомусь не подобалось під нього фанатіти. Складалася парадоксальна ситуація - багато двіжів по Україні тільки мріють про таке добро, як потужний барабан, а ми його просто закинули. Тому у другому таймі ця довга шизовка пішла під його гучний ритм. Варто сказати, що старики підтягнулися до нас хвилин на десять, але через наші новшества знов пішли геть. Під кінець гри майже всі стояли на голому торсі. Шиза була не така безперервна, адже часто переривались у розпачі, коли наші не реалізовували черговий 100% момент, та ще й почалася не зрозуміла «біганина» по сектору. Варто відмітити присутність на цьому матчі доволі великої, як для останнього часу кількості АСАВ та ще й з камерою. Це було досить дивно, адже майже всю весну ми не були «осяяні» їхньою увагою. Тому перформанс з використанням касових лент (в очах police, вони являли собою суцільну небезпеку), а також двох фаєрів, які з’явилися в нас під кінець матчу був під загрозою. Але все-таки з фінальним свистком вся паперова продукція, яку ми мали в розпорядженні була використана за призначенням.  Фаєра було вже запалено біля клубного автобусу.

Варто сказати, що і Дніпро-75 не залишився без підтримки)). Весь матч на гостьовому секторі простояв Славянін, а у другому таймі до нього приєдналося ще кілька дніпрян, з якими ми завели кілька перекличок.

Неприємним фактом стало те, що команда не спромоглася навіть в останньому матчі сезону підійти до фан-сектору, щоб подякувати фанам за підтримку. Вся вдячність вилилася в кілька оплисків здалеку у нашу сторону від деяких гравців. Особливо неприємно це виглядало на фоні того, як до гостьового сектору підбігла вся команда Дніпро-75. Вони раділи так, немов би виграли той матч. Може щось їм і перепало за ту нічию?