| 6-го числа, в середу відбувся матч другого попереднього етапу розіграшу Кубку України. Цей матч був програний нами з рахунком 0:2. З Олександрії на матч прибуло близько 35 фанів, чим зробили нам сюрприз, оскільки обіцяли приїхати не більше 10-ти. Були деякі плани щодо ОФ, але ні про що не домовились, та й ми підтягнулися до стадіону вже майже під стартовий свисток. Дався взнаки ранній початок матчу в будній день. З жахом дивлюсь у найближче майбутнє, коли матчі будуть починатися о 2-й чи о 3-й годині дня. Тільки-но рух почав відроджуватися і потроху набирати обертів, як все це обірветься на корню. Щодо візуального супорту в цей день у нас нічого не вдалося, був розвішений тільки банер "Назавжди в нашому серці - Сталь" і великий прапор, який ми благополучно собою затулили. Розтяг "Наші серця б'ються разом" неможливо було тримати через сильні пориви вітру. Червоно-чорний банер і "Forza dndz" здається були забуті вдома. У першому таймі на секторі стояло 17 чоловік і заряджали ми, здається, не гірше ніж вдвічі численніша олександрійська банда. Серед всього іншого ми прокричали ""Вы нас забыли" в сторону вікон, з яких дивляться матч наші керівники, натякаючи на те, що нас не забрали з Харкова, але вийшло щось не дуже. Та все це було до першого забитого голу. Рахунок 0:2 остаточно вибив нас з колії і у другій половині першого тайму з нашого сектору заряди майже не лунали. Цим користалися супортери супротивника і в кінці тайму навіть почулася фраза з їхнього сектору "Олександрія вперед, ми вдома!". Але іншим був тайм другий. В перерві я загітував на протилежній трибуні компанію 15-16 річних хлопчаків, яких було десь 8 чоловік, прийти до нас на сектор. На диво вони одразу погодились, хоча раніше спроби когось "завербувати" з числа звичайних молодих відвідувачів стадіону не вдавалися. Ще одним приємним фактом стало те, що до нас приєдналося кілька молодиків, які в першому таймі просто сиділи на сусідньому секторі. Також підійшло кілька наших, які не встигли на перший тайм. Результатом стало те, що у другій половині гри на сеторі стояло приблизно 30-35 чоловік. Такої кількості давно не бувало в наших лавах. Радісно також те, що всі новачки одразу "впряглися" у справу. І якщо пісні і деякі складні заряди йшли в них ще дуже погано через незнання слів і мелодій, то прості заряди з нашого сектору лунали дуже потужно. Тому ми зробили акцент саме на них. За словами людей, які стояли на протилежній трибуні ми ні в чому не поступилися гостьвому сектору і навіть переважили їх. У першому та другому таймі ми замутили з ними переклички "Слава Україні - Героям слава", "Слава нації - смерть ворогам" та "Ое-Ео". Не залишились без нашої уваги і судді, які творили такі чудасії на полі, що словами не передати. Після матчу ми, незважаючи на бліду гру команди, довго стояли біля автобусу, чекаючи її та позаряджали "Мы всегда с тобою, Сталь" і "Пока мы едины, то мы не победимы".
Ось в принципі і все, чекаю всіх у неділю, о 16.30 біля входу на Східну трибуну, або вже на секторі
|
